Організація Об'єднаних Націй з питаннях освіти, науки і культури (United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization) є спеціалізованою установою ООН. Офіційно ЮНЕСКО існує з 4 листопада 1946 року, коли набрав чинності (після ратифікації двадцятьма країнами) Статут Організації, підписаний 16 листопада 1945 р. представниками 44 держав на установчій конференції у Лондоні. ЮНЕСКО змінила Міжнародний інститут інтелектуальної співпраці, заснований 9 серпня 1925 р.
ЮНЕСКО об’єднує 195 країн-членів та 8 асоційованих членів.
Штаб-квартира Організації розташована у Парижі (Франція).
Офіційні мови ЮНЕСКО – англійська, арабська, іспанська, китайська, російська та французька. Робочими мовами Секретаріату є англійська та французька.
Керівні органи ЮНЕСКО – Генеральна конференція, Виконавча рада i Секретаріат.
Найвищий орган ЮНЕСКО – Генеральна конференція, яка складається з представників держав-членiв i скликається на чергові сесії раз на два роки. Генконференцiя визначає напрями i загальну лінію діяльності Організації, затверджує середньострокову стратегію та її програму i бюджет на кожні два роки, схвалює проекти міжнародних конвенцій i рекомендацій, призначає Генерального директора (за рекомендацією Виконавчої ради), обирає членів Виконавчої ради, розглядає iншi важливі питання діяльності ЮНЕСКО.
Виконавча рада, до складу якої входить 58 представників держав-членiв ЮНЕСКО, координує її діяльність у період між сесіями Генконференцiї. Засідання Виконавчої ради відбуваються двічі на рік. Вона розглядає i подає Генеральній конференції проекти дворічних програм та середньострокових стратегічних напрямів діяльності Організації, визначає заходи для ефективної реалізації затверджених програм i бюджетів, готує порядок денний Генконференцiї, подає рекомендації щодо прийому в Організацію нових членів та встановлення асоційованих зв'язків з новими партнерами.
Секретаріат ЮНЕСКО – постійно діючий виконавчий орган. Його очолює Генеральний директор, який призначається Генеральною конференцією на чотирирічний термін. Секретаріат складається із фахівців різних країн, набраних на основі принципу рівномірної географічної представленості, але з урахуванням їх професійної компетенції. Структурно він поділяється на сектори за основними напрямами діяльності ЮНЕСКО. У Секретаріаті працює понад дві тисячі фахівців із 130 країн.
Згідно зі Статутом, головне завдання ЮНЕСКО полягає в тому, щоб сприяти зміцненню миру i безпеки шляхом розширення співробітництва народів у галузі освіти, науки i культури, а також укоріненню у свідомості людей необхідності захисту миру. Організація є своєрідним інтелектуальним форумом, спеціальний мандат якого базується на постулаті, що мир i стабільність суспільства повинні грунтуватися на моральній та інтелектуальній солідарності людства. Отже, місія ЮНЕСКО полягає у зміцненні інтелектуальної та моральної солідарності людства, а відтак – створенні гуманітарних підвалин всеохоплюючої системи міжнародної безпеки та стабільності.
Основними сферами компетенції ЮНЕСКО є:
освіта – від дошкільної до вищої та безперервної, включаючи освіту для дорослих, превентивну, спеціальну, професійно-технічну та екологічну;
природничі, точні та гуманітарні науки; культура i міжнародне культурне співробітництво; засоби масової інформації, інформатика та комунікація.
Практична діяльність ЮНЕСКО будується на засадах середньострокового плану, розрахованого на 6 років. У свою чергу, на підставі такого плану складаються три дворічні програми. Конкретна робота Організації, що проводиться в рамках затверджених програми i бюджету на 2006-2007 рр., здійснюється за такими головними напрямами:
Велика програма I – Освіта.
Велика програма II – Природничі науки.
Велика програма III – Соціальні та гуманітарні науки
Велика програма IV – Культура.
Велика програма V – Комунікація та інформація.
Україна є членом ЮНЕСКО з 12 травня 1954 року.
За час співпраці з Організацією наша країна виступала ініціатором багатьох міжнародних програм та проектів. Наприклад, українська ініціатива щодо використання засобів масової інформації з метою зміцнення миру, недопущення пропаганди війни, насильства i ненависті між народами дала поштовх до розробки i прийняття у 1978 році Декларації про раси i расові забобони.
На 27-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО (1993 р.) Україна виступила з ініціативою розробки «Програми культури миру». Ця ініціатива лягла в основу переорієнтації діяльності ЮНЕСКО в напрямку зміцнення її етичної місії та ролі у формуванні психології культури миру, клімату довіри і толерантності.
В ході 29-ї сесії Генконференції ЮНЕСКО Україна ініціювала звернення до ООН з метою відзначення Міжнародного року захисту, збереження та відродження культурної спадщини. 56-а сесія Генеральної асамблеї ООН підтримала ініціативу – 2002 рік проголошено ООН Міжнародним роком із захисту світової культурної спадщини.
Український об'єкт Всесвітної спадщини ЮНЕСКО «Херсонес Таврійський»
За період членства в ЮНЕСКО Україна чотири рази обиралася до керівного органу Організації – Виконавчої ради.
В умовах російської агресії проти України та незаконної окупації РФ Кримського півострова одним з пріоритетів України в ЮНЕСКО є забезпечення ефективного моніторингу з боку Організації ситуації в Криму у сфері компетенції ЮНЕСКО. За ініціативи української делегації Виконавча Рада постійно розглядає це питання та ухвалює рішення «Моніторинг ситуації в Автономній Республіці Крим (Україна)», в яких підтверджується територіальна цілісність України та визнається негативний вплив окупації Росією АРК на ситуацію на півострові у сфері компетенції ЮНЕСКО.
Міжнародні конвенції та рекомендації ЮНЕСКО, стороною яких є Україна:
Всесвітня конвенція про авторське право (1952 р.);
Конвенція про охорону культурних цінностей на випадок збройного конфлікту та Протоколу до неї (1954 р.);
Конвенція про міжнародний обмін виданнями (1958 р.);
Конвенція про обмін офіційними виданнями та урядовими документами між державами (1958р.);
Конвенція про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти (1960 р.);
Конвенція про визнання учбових курсів, дипломів про вищу освіту та вчених ступенів у державах регіону Європи (1979 р.);
Конвенція про заходи, спрямовані на заборону і попередження незаконного ввозу, вивозу та передачі права власності на культурні цінності (1970 р.);
Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (1972 р.);
Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів (1971 р.);
Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм (Конвенція про фонограми) (1971 р.);
Конвенція про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні (1997 р.);
Конвенція про охорону підводної культурної спадщини (2001 р.);
Конвенція про збереження нематеріальної культурної спадщини (2003 р.);
Конвенція про боротьбу із допінгом у спорті (2005 р.);
Конвенція про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження (2005 р.).
Українські об’єкти у Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО
7 українських культурно-архітектурних та природних перлин внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Культурні:
«Собор Св. Софії, Києво-Печерська лавра та прилеглі монастирські споруди» (з 1990 року);
Ансамбль історичного центру міста Львів (з 1998 року);
Геодезична «Дуга Струве» (з 2005 року);
«Резиденція Далматинських та Буковинських митрополитів» (зараз – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича) (з 2011 року);
«Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора» (з 2013 року);
«Дерев’яні церкви Карпатського регіону України та Польщі», спільна українсько-польська номінація (з 2013р.);
Природній об’єкт: »Букові праліси Карпат та древні букові ліси Німеччини» (з 2011 року);
Біосферні заповідники – «Чорноморський», «Aсканія-Нова», «Kарпатський», «Дунайський», «Шацький», «Деснянський», «Розточчя» та транскордонні заповідники «Дельта Дунаю» і «Східні Карпати» включено до Всесвітньої мережі резерватів ЮНЕСКО.
До Репрезентативного списку нематеріальної спадщини людства входить українське декоративно-орнаментальне малярство – петриківський розпис.
Виконання Козацьких пісень ДніпропетровщиниКозацькі пісні Дніпропетровщини, або «козацькі пісні» — явище виконання степових пісенних творів (українських козацьких пісень) у Дніпропетровській області, внесене до Списку нематеріальної культурної спадщини, що потребує негайної охорони (у 2016 році).
Спеціальні статуси ЮНЕСКО
Герман Макаренко отримав статус «Артист в ім’я миру» у 2016 році.
Артист ЮНЕСКО в ім’я миру
Почесне звання «Артист ЮНЕСКО в ім’я миру» видатні діячі з різних сфер культури отримують «за внесок у привернення уваги громадськості до проблем миру, справедливості, толерантності, до становища дітей у важкій ситуації, до боротьби з неписьменністю і збереження навколишнього середовища». Герман Макаренко став першим українським артистом, якому ЮНЕСКО присвоїло такий високий статус.
Спеціальний статус Чемпіонів спорту ЮНЕСКО мають також президент Національного олімпійського комітету Сергій Бубка та брати Віталій та Володимир Клички.
Мережа Асоційованих шкіл ЮНЕСКО
В Україні функціонує Мережа Асоційованих шкіл ЮНЕСКО (74 шкіл із різних регіонів). Серед них є школи-дитячі садочки, середні загальноосвітні школи, спеціалізовані школи з поглибленим вивчення іноземних мов, гімназії, ліцеї, професійно-технічні училища.
Асоційовані школи ЮНЕСКО в Україні беруть участь у міжнародних освітніх проектах; розвивають молодіжну і дитячу дипломатію; вивчають і відзначають пам'ятні дати ООН; проводять міжнародні семінари, конференції, фестивалі, літні табори. Чотири основні теми їх дослідження, що визначені ЮНЕСКО: вивчення світових проблем і роль системи ООН в їхньому врегулюванні; права людини; інші країни та культури; людина і довкілля.
Проект асоційованих шкіл ЮНЕСКО був започаткований у 1953 році. Головною метою Проекту є забезпечення якісної шкільної освіти, націленої на реалізацію проектів по підтримці знань у галузі прав людини, демократії, міжкультурних зв’язків та захисту довкілля в системі ООН. Наразі є понад сім тисяч Асоційованих шкіл ЮНЕСКО у 172 країнах-членах.
Кафедри ЮНЕСКО
Завдяки програмі ЮНЕСКО UNITWIN при вищих навчальних та наукових закладах України діють спеціалізовані кафедри, що створює можливості для міжнародної наукової співпраці у напрямах їх діяльності. Серед них – лінгвістика, філософія людського спілкування, застосування інформаційних та комунікаційних технологій в освіті, превентивна освіти та соціальна політика, екологія техногенних регіонів, кріобіологія, клітинна і молекулярна нейробіологія, прав людини і демократії.
Кафедра ЮНЕСКО «Через вивчення іноземних мов до культури миру» при Київському національному лінгвістичному університеті (м.Київ)
Кафедра ЮНЕСКО «Інтелектуальне моделювання та адаптація технологій до проблем освіти та соціального прогресу» при Одеському національному політехнічному університеті (м.Одеса)
Кафедра ЮНЕСКО «Неперервна професійна освіта ХХІ століття» на базі Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих Національної академії педагогічних наук України (м.Київ)
Національна комісія України у справах ЮНЕСКО здійснює координацію співпраці національних інституцій з ЮНЕСКО. Нацкомісію створено відповідно до Указу Президента України від 26 березня 1996 року.
Голова Національної комісії: Сергій Кислиця, заступник Міністра закордонних справ
Заступник Голови: Сергій Рева, посол з особливих доручень МЗС України
Виконавчий секретар Нацкомісії: Шакуро Наталія Євгенівна
Діяльність Нацкомісії здійснюється відповідно до секторального розподілу. Координацію роботи секторів Національної комісії здійснює її Секретаріат, який функціонує як структурний підрозділ МЗС України.
Керівник сектору культури та культурної спадщини: Світлана Фоменко, перший заступник Міністра культури
Керівник сектору освіти: Рашкевич Юрій Михайлович, заступник Міністра освіти і науки України
Керівник сектору природничих наук та природної спадщини: Полуйко Василь Юліанович, заступник Міністра екології та природних ресурсів України
Керівник сектору молодіжної політики, фізичної культури та спорту: Микола Мовчан, заступник Міністра молоді та спорту України з питань європейської інтеграції
Керівник сектору науки: Анатолій Загородній, віце-президент Національної академії наук України
Керівник сектору інформації та комунікації: Володимир Гриценко
До складу Нацкомісії входять більше 60 членів – представники міністерств і відомств, керівники кафедр ЮНЕСКО, українських об’єктів, внесених до Списку всесвітньої спадщини, представники громадських організацій, а також володарі спеціальних статусів ЮНЕСКО «Артист ЮНЕСКО в ім'я миру» та «Чемпіон спорту ЮНЕСКО».