З часу підписання Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО, відносини з Альянсом зазнали суттєвих змін, але рівень співпраці стабільно  залишається конструктивним та йде на користь сторонам

 

Місію України при НАТО без перебільшення можна вважати форпостом держави в Брюсселі у вирішенні політичних питань, які пов’язують нашу країну з Організацією Північноатлантичного договору. Місію було засновано через кілька місяців після підписання Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО – у жовтні 1997 року. З липня 2010 року Місію очолює Ігор Долгов, який за сумісництвом також є Надзвичайним Повноважним Послом України в Королівстві Бельгія та Великому Герцогстві Люксембург.

Ігор Олексійович в ексклюзивному інтерв’ю «Дню» розповів про ключові моменти співпраці з Альянсом та детально зупинився на перспективних напрямках взаємовигідних відносин з НАТО.

 

– Пане Посол, минає 15 років з дня підписання Хартії, що задекларувала партнерство та співробітництво Україна-НАТО в різних галузях. Як Ви оцінюєте роки співпраці, та які подальші кроки можуть зміцнити двосторонні відносини?

– Підписана в Мадриді 15 років тому Хартія про особливе партнерство визначила засади відносин між Україною та НАТО на десятиліття. За цей час в Україні демократичним шляхом змінилися три президенти, відбувся розвиток суспільства, тривала розбудова взаємовигідних відносин із НАТО.

У 2010 році була ухвалена нова формула забезпечення військово-політичної безпеки, а саме – позаблоковий статус і продовження розвитку конструктивного партнерства із НАТО з усіх питань, що становлять взаємний інтерес. Це питання як політичні, так і суто практичні. Зокрема, мова йде про створення такої моделі воєнної організації, яка б увібрала в себе найновітніші розробки і досягнення сучасної військової думки. У цьому контексті ключовим вважаю розвиток взаємосумісності підрозділів Збройних Сил України з силами НАТО, що, відповідно, дає можливість забезпечити участь в операціях Альянсу під егідою ООН. Значні очікування покладаються керівництвом НАТО на залучення України до антипіратської операції «Океанський щит» біля Африканського рогу: фрегат «Гетьман Сагайдачний» у наступному році виконуватиме бойові завдання в Індійському океані. До цього у тій частині світу наш військовий корабель був лише у 1995 році в рамках візиту до Об’єднаних Арабських Еміратів.

З часу підписання Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО відносини з Північноатлантичним альянсом зазнали суттєвих змін, зокрема під впливом трансформації безпекового середовища на євроатлантичному просторі, появи нових викликів безпеці, що знайшло відображення у новій Стратегічній концепції НАТО, схваленій на Лісабонському Саміті у 2010 році, а також у результаті формування нового підходу до засад внутрішньої і зовнішньої політик нашої держави.

Без перебільшення, 15-річний процес співробітництва відзначався позитивними моментами. Ми досягли відчутного прогресу в усіх сферах нашої співпраці з НАТО. Новий рівень відносин дає змогу їх вдосконалювати, передусім шляхом пошуку нових напрямків протидії існуючим викликам безпеці, які стоять як перед Україною, так і перед Альянсом, а також розвивати нові сфери співпраці.

Закладені в основу Хартії засади не змінилися, Україна є ключовою державою для безпеки євроатлантичного простору. Союзники по НАТО продовжують підтримувати суверенітет та незалежність України, її територіальну цілісність, демократичний розвиток, економічне процвітання та її статус без’ядерної держави, а також принцип непорушності кордонів, як ключові фактори стабільності та безпеки в Центрально-Східній Європі та на континенті в цілому.

Ми проводимо активну політику на міжнародній арені у безпекових питаннях. Україна вже давно стала визнаним контрибутором безпеки, активним учасником миротворчих операцій під проводом НАТО.

 

– Чи відкриває Саміт НАТО в Чикаго для України нові перспективи співробітництва з Організацією Північноатлантичного договору?

– Кожен Саміт Північноатлантичного альянсу відзначається схваленням рішень, які несуть у собі перспективи розвитку НАТО і подальшої його співпраці з партнерами. Не стала виключенням і цьогорічна зустріч глав держав та урядів у Чикаго. Президент України В. Янукович чітко заявив: «Високе представництво України на масштабних міжнародних заходах відповідає національним інтересам нашої держави».

Саміт у Чикаго став найбільшим в історії НАТО за кількістю запрошених. Основним питанням порядку денного була подальша доля Афганістану, з огляду на вже десятиліття міжнародних зусиль по боротьбі з тероризмом в цій країні, в які свій внесок робить і Україна.

Афганістан є цікавим економічним партнером для України, і в Чикаго Президенти В. Янукович та Х. Карзай домовилися про розвиток торговельно-економічного співробітництва, створення Міжурядової комісії, а також обмін візитами на високому рівні – Президента Афганістану до України і Президента України до Афганістану. Спектр співпраці, яка започатковуватиметься найближчим часом, охоплюватиме будівництво об’єктів інфраструктури в Афганістані: транспортної, енергетичної. Надзвичайно цікавим є будівництво газопроводу ТАПІ, ремонт військової техніки радянського виробництва.

Україна позитивно оцінює результати Саміту НАТО у Чикаго, якими підтверджується важливість нашої держави для євроатлантичної безпеки. Зі свого боку Україна дотримується зобов’язань зміцнювати політичний діалог та взаємосумісність з НАТО, забезпечувати внески в операції під проводом НАТО. Україна вітає підтверджену в Декларації Саміту готовність Альянсу продовжувати розвиток співробітництва з Україною й надалі сприяти впровадженню реформ у рамках Комісії Україна-НАТО та Річної національної програми.

Сьогодні в Україні уважно вивчається нова ініціатива Альянсу «Розумна оборона» (Smart Defence). Як відомо, Україна володіє визнаними можливостями і досвідом створення та реалізації великих проектів з використання ВПК. Як країна-партнер вона має потенціал бути активною учасницею спільних проектів з Альянсом.

Водночас, вже на сучасному етапі українська сторона вбачає за необхідне активізувати оборонно-технічне співробітництво з НАТО. У планах – розширення участі наших експертів як у робочих групах Конференції національних директорів з питань озброєнь, так і на двосторонній основі з країнами-членами НАТО.

Ми також не приховуємо наш інтерес до створення територіальної системи ПРО НАТО (як відомо, на Саміті країни-члени проголосили про створення Початкового потенціалу протиракетної оборони). Впевнений, що у майбутньому Україна зможе знайти своє гідне місце у практичному співробітництві за цим напрямком як з Альянсом, так і з Росією.

 

– Як впливає на конструктивний діалог України з Альянсом те, що Україна, як позаблокова держава, не змінює курс на євроінтеграцію та прагне стати повноправним членом Європейського Союзу?

– По-перше, конструктивне співробітництво з НАТО та намір стати членом ЄС – це процеси, які взаємодоповнюють, а не протирічать один одному. Співробітництво з НАТО дозволяє досягнути відповідності критеріям членства в ЄС.

Відповідь вже криється у запитанні. Як інакше може оцінювати НАТО курс України на членство в ЄС, якщо серед членів Альянсу присутня 21 країна, котра одночасно входить до складу ЄС? Зважаючи на спільні цінності, які сповідують ці дві організації, стандарти та норми, діалог України з однією з них тільки доповнює та посилює діалог з іншою. Безумовно, розширюючи співпрацю з НАТО, у тому числі у сфері реформування оборонного та безпекового секторів, ми наближаємося до вимог ЄС у цьому напрямку. З іншого боку, досягаючи норм і стандартів ЄС у політичній сфері, ми, безумовно, зміцнюємо підґрунтя для розвитку відносин з НАТО, оскільки обидві організації базуються на спільних цінностях.

Політика ЄС у сфері безпеки й оборони охоплює гуманітарні, рятувальні та миротворчі завдання, завдання збройних сил з урегулювання кризових ситуацій. Вона не порушує особливого характеру безпекової й оборонної політики окремих держав-членів та поважає їхні зобов’язання щодо реалізації спільної оборони в рамках Північноатлантичного Договору.

Саме тому для успішного реагування на кризові ситуації визначальне значення для ЄС мають стосунки з НАТО. Після прийняття у грудні 2002 року Декларації ЄС-НАТО про загальноєвропейську політику безпеки й оборони, взаємодія ЄС з Альянсом набула практичного змісту, який викладений у документах щодо співробітництва у сфері кризового реагування. Особливе значення має угода, відома як «Берлін-плюс», яка виходить з того, що країни, які є членами одночасно обох організацій, використовують єдиний склад збройних сил як для потреб НАТО, так і для потреб ЄС. Це означає, що ЄС під час проведення своїх операцій може використовувати планувальні та інші ресурси НАТО.

Узагальнюючи зміст концептуальних документів у цій сфері, можна констатувати наступне – на європейському континенті у сфері кризового реагування питання можуть вирішуватись тільки за двома сценаріями: ЄС спільно з НАТО, або лише НАТО.

Для країн, що ставлять за мету приєднатися до ЄС, оборонні та безпекові критерії членства в Євросоюзі базуються на таких ключових принципах як забезпечення трансформації і розвитку сектору безпеки й оборони та досягнення взаємосумісності для участі в заходах із забезпечення регіональної та глобальної стабільності.

Переговори з країною-кандидатом щодо приєднання до ЄС потребують, зокрема, здійснення моніторингу дотримання нею визначених принципових критеріїв із використанням певних механізмів НАТО. На цей час програмних документів Україна-ЄС для досягнення відповідності критеріям членства в ЄС не вироблено, а отже діє лише один документ – Робочий план співробітництва Збройних Сил України та Секретаріату Ради ЄС (у сфері Спільної політики безпеки й оборони).

У цій ситуації цілком логічно для підготовки країни до членства в ЄС застосовувати механізми і вимоги, які вже діють в рамках співробітництва з Альянсом. Такий підхід відповідає статті 11 Закону України «Про засади внутрішньої та зовнішньої політики».

Більше того, в сучасних умовах, коли загострюється питання зменшення витрат на оборону та безпеку, інтеграція зусиль ЄС та НАТО у сфері оборони і безпеки зростає. У рамках НАТО сьогодні йде дискусія щодо запровадження концепції «Розумної оборони», яка має на меті забезпечити більшу безпеку за менші кошти, працюючи спільно з більшою гнучкістю.

Ми використовуємо існуючі механізми співробітництва з Альянсом для досягнення відповідності вимогам членства в ЄС. У першу чергу це стосується Річної національної програми співробітництва Україна-НАТО, Робочого плану Військового комітету Україна-НАТО, процесу планування й оцінки сил, механізмів Спільної робочої групи Україна-НАТО з питань воєнної реформи.

Очевидно, що в умовах співпраці з ЄС на нових засадах ці механізми співпраці з НАТО можуть і повинні бути задіяні максимально.

 

– У квітні Президентом України затверджено Річну національну програму співробітництва з НАТО на 2012 рік, яка підтверджує продовження двостороннього співробітництва у багатьох сферах. Як представники Альянсу оцінюють співпрацю з Україною?

– Оцінка Альянсу нам добре відома. Вона відображена у відповідних спільних документах Україна-НАТО. Щороку делегація НАТО здійснює візит до України з метою оцінки результатів виконання нашою державою положень Річної національної програми, що є дієвим інструментом взаємодії України та НАТО. Це визнають обидві сторони. В оцінці виконання РНП у 2011 році, яка була підготовлена Міжнародним секретаріатом НАТО та погоджена 28 державами-членами Альянсу, основний висновок полягає в тому, що «упродовж року Особливе партнерство між НАТО та Україною продовжило поступовий розвиток».

Альянс позитивно оцінив результати внутрішніх реформ в Україні та структурні реформи на підтримку європейської інтеграції і подолання економічної кризи. Особливо була відзначена миротворча діяльність України, участь в операціях, що здійснюються під егідою НАТО, ЄС та ООН, проведення міжнародних військових навчань, яких було 12 і які мали особливе значення, бо українські підрозділи отримали сертифікат на можливість їх залучення до підрозділів Сил швидкого реагування НАТО – пройшли кваліфікацію. Крім того, вперше у 2011 році Україна, користуючись набутим досвідом взаємодії з НАТО, провела самостійну гуманітарну операцію в Лівії.

Щодо пріоритетів на 2012 рік, то цьогорічна РНП вирізняється тим, що у ній чітко визначені терміни виконання заходів, очікувані результати, відповідальні міністерства та відомства.

Водночас, повертаючись до суті та ідеології РНП, хочу акцентувати на тому, що цей інструмент взаємодії хоч  і має річний характер, але окреслює широке коло внутрішніх пріоритетів і завдань.

 

– На практиці доведено, що багаторічне партнерство України і НАТО щодо безпекових питань значно покращило ситуацію в оборонній сфері держави та суттєво сприяло реформуванню і розвитку національного війська. До яких нових безпекових ініціатив НАТО готова долучитися Україна?

– Україна є відповідальним членом світової спільноти, активним учасником світових безпекових процесів. І тому ми ґрунтовно підходимо до підготовки та участі у нових безпекових ініціативах, в тому числі і тих, що реалізовує НАТО.

Україна продовжує дотримуватися всіх свої попередніх зобов’язань – залишається однією з держав, яка бере участь в основних операціях та місіях під проводом НАТО. На Саміті у Чикаго Президент України В. Янукович не лише підтвердив відданість нашої держави справі забезпечення миру і стабільності в Афганістані, а й висунув нові пропозиції щодо посилення присутності українських військових у складі Міжнародних сил сприяння безпеці Афганістану (МССБ). Причому у даному випадку, у зв’язку саме з посиленими потребами Альянсу, мова йде про направлення наших фахівців-інструкторів до Тренувальної місії з підготовки афганських сил безпеки. До цього варто додати, що ми вже приєдналися до проекту підготовки афганських фахівців по боротьбі з контрабандою наркотиків.

Україна, як контрибутор операції під проводом НАТО в Афганістані, може взяти участь у проектах з розвитку Афганістану і після завершення операції НАТО в цій країні у 2014 році.

 До того часу уряд країни має створити власні сили безпеки та поліції. Потім постане питання забезпечення цих сил, їх фінансування. Україна може зробити свій внесок: навчати афганських фахівців сил безпеки та поліції.

Очевидно, що постане також питання допомоги національній афганській армії та силам поліції у забезпеченні їх функціонування: озброєння, боєприпаси, амуніція. Україні переданий досить широкий перелік потреб, на які розраховує афганська сторона. Це ремонт техніки, постачання запасних вузлів до гелікоптерів «Мі», літаків «Ан» тощо. Нині ми його вивчаємо.

Україна проводить консультації і готова запропонувати свої можливості щодо приєднання до міжнародних проектів НАТО у рамках нової концепції співпраці та розвитку оборонних спроможностей «Розумна оборона». Найперспективнішими напрямками співпраці з НАТО у такому форматі є сфери ракетобудування, виробництва бронетехніки, радіотехнічна галузь та інші.

Я вже згадував про залучення до антипіратської операції «Океанський щит». Важливість питання боротьби з піратством в Україні, на жаль, добре відома.

 

– Україна, яка є постійним учасником миротворчих операцій під егідою НАТО, ООН, ОБСЄ, має не зовсім досконале законодавство щодо застосування підрозділів Збройних Сил  України за межами держави. На Ваш погляд, що заважає покращенню законодавчої бази?

– Хотів би зазначити, що у порівнянні з іншими країнами законодавство України, яке регламентує правові, організаційні та фінансові засади участі підрозділів Збройних Сил у міжнародних миротворчих операціях, достатньо розвинене і, в цілому, дозволяє виконувати зобов’язання в рамках міжнародних договорів.

Останнім часом природа миротворчих операцій суттєво змінилася. Загострились невійськові виклики і загрози міжнародній безпеці (тероризм, кіберзлочинність, піратство, розповсюдження зброї масового ураження тощо), що вимагає залучення до миротворчих операцій не лише підрозділів Збройних Сил, а й інших структур сектору безпеки, зокрема МВС, МНС, СБУ. Саме тому зазначені державні структури повинні мати законодавчо закріплені функції на таку діяльність, що надасть їм підстави завчасно визначати сили та засоби для дій за межами території України та готувати їх.

За останні роки міжнародні миротворчі операції стали більш комплексними, охоплюють широку сферу посткризового врегулювання. Україна  намагається брати активну участь в економічному відновлені таких кризових регіонів на користь національних інтересів. Цей аспект зовнішньополітичної діяльності вимагає більш тісної міжвідомчої взаємодії та координації, його необхідно розвивати та закріплювати відповідними законодавчими актами.

Також відомо, що країни, які першими направляють миротворчі контингенти у кризові райони, мають переваги щодо ініціативи у забезпеченні власних національних інтересів у них. Тому надзвичайно важливо забезпечити оперативність розгортання українських миротворчих підрозділів і персоналу, що потребує завчасного резервування державних коштів на ці цілі. Це також необхідно законодавчо врегульовувати.

Крім вищезазначених, є багато інших специфічних питань, які необхідно врахувати у законотворчості. Серед них спільна підготовка миротворчих підрозділів та участь у багатонаціональних навчаннях, використання єдиних стандартів та процедур, участь у багатонаціональних миротворчих формуваннях, залучення до Сил реагування НАТО та Бойових груп ЄС, надання послуг повітряного перевезення іншим країнам, узагальнення та розповсюдження передового досвіду миротворчої діяльності тощо.

 

– Ігоре Олексійовичу, скажіть, будь ласка, що може посприяти виходу України на значно новий і більш якісний рівень відносин з НАТО в галузі військово-промислового комплексу?

– Відповідаючи на це питання, я знову хотів би повернутися до проголошеної у минулому році Генеральним секретарем НАТО А. Расмуссеном Концепції «Розумної оборони» Альянсу та започаткування у березні цього року нової Ініціативи з об’єднання сил.

Це відкриває можливості для участі у реалізації багатонаціональних проектів підприємствам оборонно-промислового комплексу країн-партнерів. Експерти НАТО рекомендують нам більш широко використовувати існуючі механізми багатосторонньої співпраці між НАТО та Україною, які діють під егідою Комісії Україна-НАТО.

І певні кроки в цьому напрямку Україною вже зроблені.

Наприкінці квітня 2012 року проведено засідання Спільної робочої групи Україна-НАТО з питань воєнної реформи у форматі «ключової групи», під час якого представник ДК «Укроборонпром» виступив з презентацією потенційних можливостей підприємств оборонно-промислового комплексу України.

Узагальнюючи, можна сказати, що реалізація основних напрямів оборонно-технічного співробітництва здійснюється шляхом інформаційного обміну та просування ініціатив України під час засідань комітетів та груп, що відкриті для участі країн-партнерів. Така участь дозволяє постійно отримувати інформацію про сучасний стан та напрямки розвитку озброєння, військової техніки й обладнання, здійснювати обмін досвідом у цій галузі як з державами-членами НАТО, так і країнами-партнерами, а також сприяє просуванню інтересів національного оборонно-промислового комплексу.

Серед практичних аспектів оборонно-технічного співробітництва України з НАТО варто відзначити участь представників України у засіданнях структур Конференції національних директорів з питань озброєнь НАТО та  Комітету з питань стандартизації, відкритих для участі країн-партнерів.

Системна і послідовна участь українських фахівців у роботі згаданих структур створює передумови для вивчення та застосування передових стандартів для розробки і виробництва нових видів озброєнь та військової техніки: розширення можливостей і ринків збуту ОВТ українського виробництва; доступу до новітніх технологій при спільному виробництві ОВТ; залучення закордонних інвестицій та проведення модернізації власних озброєнь і диверсифікації свого військового арсеналу.

 

– Як Альянс оцінює співробітництво з Україною в контексті підготовки та проведення Євро-2012? Як конкретно сприятиме допомога НАТО підвищенню рівня безпеки Міжнародного чемпіонату та чи не була готова Україна самотужки впоратися з організацією безпеки чемпіонату?

– У рамках домовленостей, досягнутих між Президентом України В. Януковичем та Генеральним секретарем НАТО А. Расмуссеном щодо підтримки Альянсом зусиль України з підготовки до Євро-2012, проведена велика робота за напрямками залучення експертної допомоги з боку членів Альянсу й окремих країн-партнерів (Австрія, Швейцарія, Швеція, Фінляндія).

У липні та вересні-жовтні 2011 року відбулися візити Групи консультативної підтримки НАТО, за результатами яких експертами НАТО надані рекомендації щодо покращення спроможностей відповідальних органів влади у плані підготовки до Євро-2012.

Напередодні чемпіонату, 15-16 травня, в Києві пройшли командно-штабні навчання на рівні стратегічного планування. Головним результатом стало ознайомлення з передовим досвідом країн, що були організаторами масштабних спортивних заходів за останні 10 років (Австрія-Швейцарія, Бельгія-Нідерланди, Франція, Німеччина, США тощо), а також тих, які проводитимуть спортивні змагання міжнародного рівня найближчим часом (Швеція-Фінляндія, Велика Британія).

Якщо конкретніше, то йдеться про досвід у сфері міжвідомчої взаємодії, співробітництва з приватним і державним секторами, захист населення у випадках радіологічних, хімічних та бактеріологічних загроз.

 Логічним продовженням співпраці з НАТО на цьому напрямку стали командно-штабні навчання стратегічного рівня, де відпрацьовувалась єдина стратегія взаємодії українських служб під час надзвичайної ситуації.

Тобто, співпраця з Альянсом дозволила нам ознайомитися із передовим світовим досвідом у галузі проведення масштабних спортивних заходів.

Щодо того, чи впоралась би Україна самотужки, то, вважаю, навіщо винаходити велосипед, якщо вже існують роками напрацьовані сценарії забезпечення безпеки такого роду масштабних подій.

Атлантична панорама,