Якою буде реакція НАТО на теракти і більше сотні жертв в Парижі? Чи можна чекати, що тепер будуть заходи безпеки всюди - як у американців? І як це вплине на Україну?

Реакція НАТО вже відома. Генеральний секретар виступив з цього приводу з заявою.
Висновок простий: ці теракти не залякають євроатлантичну спільноту. Євроатлантична спільнота продовжить спільно боротися з тероризмом всім цивілізованим світом.
Як сказав президент України, наша держава також готова долучитися до цих спільних зусиль, адже нам відомо, що таке тероризм.
В силу збільшення терористичних актів на території держав-членів НАТО (Франція, Туреччина) стає зрозумілим, що НАТО посилить свою увагу саме на питаннях тероризму. Як Ви вважаєте, чи могла б Україна дещо змінити свою стратегію, а саме не акцентувати увагу НАТО на агресії Росії, а використати механізм визнання ДНР і ЛНР терор. організаціями? Це дозволить отримати допомогу від НАТО в рамках антитероризму (бо Росія, все ж, стримуючий фактор надання широкомасштабної допомоги).
Справа в тому, що питання визнання якоїсь організації терористичною не є політичним, це питання лежить чисто в юридичній площині. Відповідні процеси вже відбуваються в країнах НАТО. Я думаю, що відповідним чином ці процеси проходять і в інших країнах, які є нашими друзями й партнерами.

Уточнююче питання Європравди: Чи все ж таки змінюється ця перспектива зараз, після терактів?

Тероризм як явище вже давно визнано загрозою. Після відомих трагічних подій у США 11 вересня всі союзники на прохання Сполучених Штатів застосували статтю 5 Вашингтонського договору, яка говорить, що напад на одного є нападом на всіх. Тому питання спільної боротьби з тероризмом як загрозою вже давно перебуває на порядку денному Альянсу. Інша справа, як сьогодні ці заходи будуть посилені.

Чи вважають у НАТО те, що відбувається на сході України та й у Криму загалом, російською агресією, чи це якесь там внутрішнє українське питання? І що треба зробити Україні, щоби нарешті на заході стали називати речі своїми іменами, а не культивували, принаймні у медіа і офіційних виступах посадовців, якусь українську кризу? Чи не відчувають у НАТО провину за те, що відбувається в Україні та Грузії зараз, після відмови нам у 2008 році?

Я б категорично не погодився з тим, що в НАТО називають події на Сході України виключно українським питанням. В НАТО неодноразово чітко артикулювалось те, що події на Донбасі є російською агресією.
Незважаючи на всі спроби Росії переконати в світову спільноту в тому, що там нема російських військ та зброї, ці спроби не призвели до результату. Союзники одностайні – події на Сході Україні та в Криму – це рос агресія. Подальша дестабілізація буде на совісті Російської Федерації.
Я б не хотів коментувати думки погляди і позиції НАТО. Моє переконання, що всі події які відбулися в Грузії, зараз в Україні, зараз Сирії – це задум відродження імперського мислення, повернення до Холодної війни, мислення часів СРСР.

Скажіть, а що саме роблять військові радники НАТО, про яких багато разів говорилося? Вони хоч раз побували в зоні АТО?

Перше. Радники, які перебувають на території України, є радниками з питань оборони. Ці радники допомагають Україні у відновленні її обороноздатності, як у негайній перспективі, так і в середньостроковій и стратегічній перспективі. Ці радники допомогли нам відновити первинну обороноздатність Збройних сил для того, щоб вони були здатні стримувати агресора на Сході нашої держави, а також на адміністративних границях з тимчасово окупованими територіями і Кримом.
Зараз ці радники допомагають нам розробити середньостроковий план подальшого реформування Збройних сил України і всього сектору безпеки й оборони нашої держави і в цілому до стандартів НАТО.

Додаткове запитання від "Європейської правди": У зоні АТО вони працюють?

У нас є абсолютно чітка і тісна співпраця з радниками НАТО з оборонних питань. Вони мають доступ всюди, де цього потребують інтереси нашої безпеки і нашої держави. І вони мають доступ всюди для того, щоб найкращим чином надати нам допомогу і посилити нашу обороноздатність. Ми говоримо про повний спектр взаємодії, як на тактичному, так і на стратегічному рівні.

Чи є якийсь прогрес у переговорах із НАТО щодо питання надання допомоги у відбудові Військово-морських сил України?

Я б сказав, що це не тільки було сказано колись, це вже зроблено і продовжує робитися. Наразі ми з фахівцями Альянсу, експертами морського командування НАТО розробляємо дорожню карту взаємодії з відновлення Військово-морських сил України. Водночас цей процес не може розглядатися відокремлено від комплексного процесу реформування Збройних Сил України відповідно до стандартів НАТО. Але ці процеси йдуть і ближчим часом ви дізнаєтеся про їх результати.

Уточнююче питання: Коли допомога буде відчутна для Військово-морських сил?

Питання полягає в тому, що означає відчутна допомога. Після того, як наші ВМС опинилися в тому стані, в якому вони опинилися після нападу РФ на Крим, після того, як у нас були вкрадені й захоплені низка кораблів, тобто частина наших ВМС, після того як ми були позбавлені доступу до наших штабів МВС, які були розташовані на території АРК, ми мали почати все з нуля. І цей процес ми проходили і проходимо спільно з НАТО.
Я повторю слова президента України, а також зміст програми президента Україна 2020. Ми орієнтуємося на 2020 рік в питанні повного реформування Збройних Сил, в тому числі й Військово-морських сил України, відповідно до стандартів НАТО. Очевидно, що максимальні результати цього процесу можна очікувати десь в цей період.

п. Єгоре! Наскільки реальним є сценарій: в обмін на врегулювання ситуації на Донбасі та/або Криму НАТО надає гарантії РФ про невступ України в НАТО

Я думаю, що НАТО неодноразово давало чітку відповідь на це питання, яка полягала і полягає в тому, що жодна третя країна немає права вето в питанні глибини і рівня співробітництва з Альянсом та іншими країнами.
Це перше.
Друге. Питання анексії Криму та тимчасової окупації окремих районів на Сході України - це агресія, яка не визнається і не буде визнаватися.
І Альянс в тому числі, і вся міжнародна спільнота продовжить тиск на РФ з тим, щоб повернути її в рамки міжнародного права та відмовитися від протиправних дій.

В 2008 году наше вступление в альянс заблокировала Германия, то есть Меркель. Кто блокирует его теперь?

Я б не говорив про блокаду когось чи чогось там. Треба уникати різких оцінок дій тієї чи іншої країни. До членства НАТО треба підготуватися. Україна не була готова тоді, 2008-го року, ні зараз. Нам потрібно привести ЗСУ у відповідність до стандартів НАТО. Членство в НАТО – це не тільки гарантії захисту, а й обов’язки. Україна має переконати в тому, що може захищати себе і союзників.

Наскільки реально, що Грузію приймуть до НАТО? Хто зараз більше готовий до вступу - Грузія чи Україна?

В Бухаресті в 2008 році союзники чітко сказали про те, що Україна, а також Грузія будуть членами НАТО.
Питання, коли це станеться, залежить від внутрішньої готовності наших двох країн до такого відповідального кроку, а також належної політичної і безпекової ситуації і обстановки.
Щодо рівня готовності, мушу зазначити, що Грузія з технічної точки зору на сьогодні є більш готовою до вступу в Альянс, ніж Україна.
Питання полягає в тому, що після Бухарестського саміту грузинська сторона не гаяла часу, а одразу приступила до серйозних і глибинних реформ у оборонному і безпековому секторі, в Збройних Силах. В цих процесах грузинська сторона отримала вагому дорадчу і практичну допомогу з боку НАТО.
На сьогоднішній день ми можемо чітко говорити про те, що сектор безпеки і оборони, а також Збройні Сили Грузії готові діяти на тому рівні, на якому це вимагається від країни-члена НАТО.

Як ставляться до росіян натівці у вас в Брюсселі? Які там реально почуття? Їх "не люблять за вказівкою керівництва", чи щиро? Наприклад, прийняття чи дні народження їх запрошують?
І як проходить ваше спілкування з російськими дипломатами? У них же досить велика дипмісія при НАТО.

Я не хотів би коментувати особистісне, але загальна атмосфера, яку я спостерігаю в штаб-квартирі НАТО - це абсолютно повне нерозуміння дій російської сторони, невизнання і несприйняття їх.
Що стосується контактів між нами, українськими дипломатами, в штаб-квартирі НАТО та дипломатами російської місії в Альянсі, які незважаючи на те, що все практичне співробітництво і майже всі контакти були згорнуті, продовжує знаходитись і працювати на тому ж рівні, як і раніше, так от таких контактів на сьогодні немає. Тому що російські колеги таких контактів просто уникають.
Думаю, що російським колегам просто немає чого нам сказати, тому що ми чітко розуміємо, що відбулося. І займатися пропагандою з нами, українцями, які знають правду, немає сенсу.
Натомість вони концентрують свої зусилля на роботу з іншими країнами. Але вони цю роботу ніколи не хочуть проводити в тристоронньому форматі. Може, просто наміри і тактика полягає в тому, щоб цивілізований світ чув тільки російську риторику. І щоб ця російська риторика одразу не супроводжувалася відповідними коментарями, поясненнями і спростуваннями з українського боку.
Якщо ви запустили пропагандистську машину, то всій цій машині легше працювати соло, ніж в дуеті або квартеті чи тріо.

Як саме НАТО працює для протидії рос.пропаганді? Якщо на це виділять гроші, як обіцяли, то на що саме вони будуть витрачені?

Як ви пам’ятаєте під час нещодавнього візиту Генерального секретаря НАТО до України було підписано Дорожню карту про взаємодію, в тому числі у сфері протидії російській пропаганді.
На сьогодні в НАТО виділено певний ресурс на протидію російській пропаганді. Ми вже сформували чіткий план заходів по реалізації Дорожньої карти у цій сфері. Перший блок цього плану розрахований до середини наступного року і розрахований він не стільки на протидію, скільки на вивчення системи комунікації, яка є в нашій країні, а вірніше, вона відсутня насправді. Потім має бути розроблена спільна модель протидії.
Стосовно трастового фонду. Для нас назва не є самоціллю, головне, що ми знаємо що роботи, є гроші. Як це буде називатися – це не дуже важливо наразі.

На початку 2000-их років Україна потрапила до скандалу з постачанням ППО Кольчуг та зникненням Гонгадзе саме після того як український президент прийняв курс на зближення з НАТО. Чи були знайдені ці Кольчуги (тобто доведена вина), чи НАТО обійшлось тільки терміновою зміною порядку розсаджування представників країн на тодішньому черговому саміті? Я натякаю на те, чи не було це спецоперацією наших сусідів. Якщо так, то наскільки ефективна тоді розвідка у НАТО, що можна підпадати під маніпуляції?

Мені важко про це говорити. Я переконаний, що наші сусіди проводять багато різних спеціальних операцій. Принаймні очевидно, і це видно з тих публічних сигналів, які можна прочитати в російській пресі, ресурс на різного роду спеціальні операції в РФ виділяється шалений. Я не думаю, що цей ресурс виділяється просто так або це прості заяви.
Що стосується тих процесів, які відбувалися протягом довгого часу існування відносин, співробітництва, особливого партнерства між Україною і НАТО, проблема полягає в тому, що за весь цей час по факту або одна сторона, або інша лише імітувала довіру один до одного.
Щоб розвивати дійсно змістовне співробітництво і поглиблювати його, треба мати довіру, і довіру справжню, а не удавану.
Мені дуже приємно сказати, що після останнього візиту генерального секретаря НАТО до України у вересні цього року базові елементи цієї довіри, принаймні на вищому політичному рівні, встановлені.
Наше спільне завдання – цю основу розвивати і перетворити її на дійсно міцний фундамент. Тому що тільки на основі довіри можна говорити про якусь інтеграцію в принципі.

Як Ви вважаєте, чи будуть в України реальні перспективи вступу до Альянсу через 6-7 років, за умови, що на Сході триватиме конфлікт (нехай навіть в "замороженому" стані)?

Я сподіваюся, що до того часу, коли ми матимемо реальні підстави звернутися до наших співгромадян з запитанням чи потрібно нам вступати до НАТО, чи ні, всі ті кризові ситуації, спровоковані РФ на території України, будуть врегульовані.

Додаткове запитання від ЄвроПравди: Чи не надто оптимістично?

Я вас можу переконати, що вся дипломатична служба України активно працює над цим.
Адже погодьтеся, що найкраща зброя України - це сильна Україна з точки зору обороноздатності, з точки зору внутрішнього розвитку та зовнішньополітичних позицій.

Ми часто чуємо про те, що Україна має спершу провести "демократичні реформи, які наблизять нас до стандартів НАТО", а вже тоді - буде думати, чи подавати заявку про вступ.
Давайте перейдемо від лозунгів до конкретики. Що саме чекає він нас альянс? Чи існує перелік таких реформ?

Дуже просто. Як ви знаєте, в нашому інтеграційному процесі є два треки. Перший напрямок – це євроінтеграція, яка включає в себе увесь перелік критеріїв, прописаний в Угоді про Асоціацію (економічні реформи, реформування соціальної сфери, правоохоронної системи). Цей перелік продовжувати можна довго, та простіше взяти текст Угоди. 

Ще один набір критеріїв – це критерії у сфері оборони та безпеки, рівня розвитку українських збройних. Є чіткий набір критеріїв. Щоб довго їх не перераховувати, можу сказати, що всіх їх можна узагальнити одним словом – взаємосумісність.

Уточнююче питання від Європейської правди: Можна глянути на перелік цих критеріїв? Що означає «взаємосумісніть» для пересічного громадянина?

Я думаю що пересічному громадянину буде важко так легко зрозуміти цей перелік питань. Для того, щоб зрозуміти про що ми говоримо, то варто просто глянути на екіпірування простого солдата НАТО і порівняти його з тим, як екіпірований нині простий солдат ЗСУ. І потім, по-друге – варто поглянути на те, яка військова техніка стоїть на озброєнні країн-членів НАТО і на озброєнні Збройних сил України. Тоді, коли пересічний громадянин побачить оновлені Збройні сили України, коли буде прагнути служити в них, коли це будуть реальні навички і вміння, достойна винагорода, коли це буде престижно, тоді ми і побачимо відповідність України цьому набору критеріїв.

Уточнююче питання від Європейської правди: І це реально за 7 років?

Принаймні такі терміни прописуються у стандартах перехідного періоду, який визначається НАТО. Коли ми говорили про виконання всього набору критеріїв, то ми говорили про те, що Україна здатна виконати їх за 5-6 років. То всі нові країни НАТО пройшли саме через такий період.

Як НАТО оцінює прозорість та цивільну підзвітність українських військових? Чи відповідає стандартам НАТО військова структура України і які кроки робляться, щоби досягти натівського стандарту?

Над прозорістю і підзвітністю оборонних інституцій України нам, звичайно, ще треба попрацювати. Я не хочу сказати, що ми пасемо задніх у цьому питанні. За останні півтора роки дещо було зроблено в цьому напрямку. І це також визнається союзниками. Водночас це ще не кінець, а лише початок.
Але це робота не тільки для влади, над цим ми маємо працювати спільно з громадянським суспільством України, але тією його частиною, яка дійсно орієнтована на якість, зміст, а не просто риторику.
Що стосується структури ЗСУ і того, чи відповідає вона стандартам НАТО. У порівнянні з тим, що ми мали два роки тому, коли українська влада заявляла про створення надсучасної, високо мобільної, професійної армії, так от у порівнянні з тим ми зсунулися дуже серйозно вперед.
Сьогодні з повного нуля створено надійний фундамент для подальшого розвитку ЗСУ відповідно до найбільш прогресивних світових стандартів, якими, безумовно, є стандарти НАТО. І це визнається в Альянсі. Але щоб говорити про повноцінний розвиток і повну організацію ЗСУ до стандартів НАТО, ми маємо виходити з того, що це середньострокова перспектива.
Для того, щоб проводити цю роботу планово, систематично і як належить, необхідно мати чітку програму дій. Ця програма дій зараз розробляється Міноборони, Генштабом України і фахівцями НАТО.

За яких умов, на Вашу думку, Україна може поставити питання про повернення ядерного статусу?

Я не думаю, що питання про повернення ядерного статусу є правильним питанням. На фоні того, коли весь світ намагається зменшити ядерні арсенали, порушувати питання про їх відновлення і розвиток – це ставати в один ряд з такими країнами, якою до певного часу був Ірак.

Уточнююче питання: Але в суспільстві є думка, що це може бути правильним виходом, оскільки у нас немає гарантій безпеки, немає гарантій, що ми найближчим часом підпадемо під 5 статтю НАТО.

Я не думаю, що ядерний статус і ядерна зброя є аргументом в сучасному світі. Особливо в тому світі, коли дуже швидко розвивається феномен гібридних війн. Тому що війна на сьогодні розгортається не на стратегічному рівні, а на тактичному.
І тому що ефективна протидія загрозам гібридної війни полягає в тому, щоб мати високомобільні й високотехнологічні Збройні Сили, а не громіздкий ядерний арсенал, який до того ж коштує дуже серйозні гроші.

Військова освіта в Україні - чи висуває НАТО свої вимоги у реформуванні цієї сфери? Чи натівські фахівці розуміють як функціонує ця система в Україні?

Вимог немає, але є рекомендації.
І вже більше року ми спільно з НАТО активно працюємо над над реформуванням системи військової освіти в Україні.
Цей процес визнаний військовим відомством нашої держави, як один з найбільш важливих.
Зокрема є така Програма розвитку військової освіти НАТО, левова частка якої зорієнтована на Україну. На сьогодні військові ВУЗи України активно взаємодіють з профільними ВУЗами країн-членів НАТО, особливо тими, які є найближчими до нас за духом, історією та територіальним розташуванням. Я маю на увазі Польщу, яка є країною-лідером у цій програмі.
Можу сказати, що ми дійсно активно працюємо над тим, щоб реформувати систему військової освіти з тим, щоб вона була орієнтована не на процес, а на результат.
Потрібно, щоб курсант здобував освіту не для диплома, чи для галочки, а для того, щоб принести реальні знання сучасної тактики ведення бойових дій та протидії загрозам. І не останнім в цьому процесі є питання взаємосумісності українського офіцера з його колегами з країн-членів НАТО через мовну підготовку.
Бо не маючи можливості розмовляти, важко діяти спільно.
Ще один важливий напрям реформування - це підготовка сержантів. Адже від того, як сержант буде виховувати солдатів, багато в чому залежить, як цей солдат піде далі і чи залишиться взагалі в Збройних силах.

НАТО приділяє багато уваги невійськовим сферам безпеки. Як їх розвиток може покращити ставлення українців до Альянсу, зокрема на сході України? Якою є пріоритетна сфера невійськового співробітництва НАТО з Україною?

Звичайно, Альянс приділяє серйозну увагу невійськовому виміру своєї діяльності. Звичайно, цей вимір є більш зрозумілим пересічному громадянину. Звичайно, результати роботи НАТО в цьому вимірі легше відчути людині, яка не є професіоналом військової справи.
І тут дійсно ми з Альянсом маємо доволі активну співпрацю. Станом на сьогодні найбільш актуальними сферами взаємодії між Україною та НАТО в невійськовій сфері є планування на випадок надзвичайних ситуацій, тобто реагування на катастрофи, а також наукова співпраця.
Хочу сказати, що Україна на цих двох напрямках є передовим партнером Альянсу. За минулий рік наукові установи України вийшли на 1 місце в обсягах отримання грантів на реалізацію наукових проектів.
ДСНС України є також доволі активним партнером Альянсу в питанні спільного реагування на надзвичайні ситуації, розвитку відповідних національних і міжнародних спроможностей.
В якості одного з внесків у цей процес, а також як додатковий захід з розвитку відповідних національних спроможностей, у вересні цього року було проведено міжнародні навчання НАТО з реагування на кризові ситуації "Україна-2015".
Ми виступили організатором цих навчань, до нас прибуло більше 1000 рятувальників з багатьох країн-членів і партнерів НАТО. Наші рятувальники спільно з рятувальниками країн НАТО і найбільш відданих партнерів Альянсу відпрацювали взаємодію з реагування на кризові ситуації за кількома сценаріями, які є доволі актуальними для України на сьогодні.
Тим самим ми змогли отримати на практиці цінний досвід найбільш розвинутих рятувальних служб країн-членів і партнерів НАТО. Також ми змогли побачити, чого нам ще не вистачає і що було б корисно перейняти з рятувальних служб інших країн. Наприклад, я маю на увазі систему телемедицини.

NATO - Science for Peace and Security Programme http://www.nato.int/cps/en/natohq/78209.htm has any records for Ukraine yet?
Would he personally vote for Cyber-Security Hub development in UA under NATO - Science for Peace and Security Programme?

Я на першу частину цього запитання дав відповідь, відповідаючи на попереднє запитання. Наукова співпраця між Україною та НАТО розвивається саме в рамках проекту НАТО «Наука заради майбутньої безпеки». Як я вже казав, тут ми є на сьогодні флагманом.
Примітним є те, що до моменту призупинення всього практичного співробітництва між НАТО і Росією флагманом у цьому питанні була саме російська сторона, яка дуже активно використовувала механізм програми НАТО «Наука заради майбутньої безпеки» для отримання грантів на реалізацію власних наукових проектів. І це в тій ситуації, коли на кожному кроці російська сторона заявляє, що Альянс є ворожою до неї організацією.
Що стосується кібер-хабу, то у нас є спеціальний трастовий фонд НАТО для допомоги у розвитку національної системи кіберзахисту в Україні. І робота тут ведеться доволі активна і результативна.
Питання хабу я би розглядав в контексті пріоритизації тих чи інших зусиль як української сторони, так і допомоги НАТО.
Погодьтеся, кібер-хаб наразі є не найбільш актуальною потребою України. Нам до цього рівня треба вирішити ще багато інших завдань більш базового характеру, які ми сьогодні вирішуємо спільно з НАТО. Але питання створення кібер-хабу або чогось подібного, не виключаю, може вийти на порядок денний наших спільних дій в рамках трастового фонду на відповідному етапі.

НАТО планує створити новий трастовий фонд на підтримку України, спрямований на розмінування Донбасу. Це питання важливе, оскільки практично щодня на Донбасі від мін зазнають пошкоджень і навіть гинуть українські військові і прості громадяни.
На якому етапі прийняття рішення це питання зараз? Як передбачається використання цього фонду – проведення робіт українськими фахівцями, спеціалістами НАТО, чи змішаний спосіб? Чи, можливо, НАТО підтримає метод гуманітарного розмінування як на Балканах?

Трастовий фонд, не трастовий фонд, інша форма фінансування проектів подібного плану, для нас це не є самоціллю.
Відомо, що потреба у розмінуванні (на Донбасі) є шаленою, проросійські терористи не гребують нічим, ховають вибухівку навіть у іграшки. Національних потужностей недостатньо для розмінування.
Після того, як Росія захопила частину території Донецької та Луганської областей, то ми втратили частину своїх потужностей з розмінування, позаяк були втрачені відповідні технічні можливості.
Наші партнери з НАТО відразу прийшли нам на допомогу. На сьогодні започатковано і вже реалізується пілотний проект з повного відновлення піротехнічних підрозділів ДСНС Луганської та Донецької областей. Ці підрозділи ДСНС будуть повністю забезпечені сучасним обладнанням. Проект повністю реалізується за кошти НАТО, до речі, в рамках проекту «Наука заради миру».
Більше того, на сьогодні вже понад 130 фахівців з України пройшли перепідготовку у рамках підвищення кваліфікації.
Окрім того, спеціально для України розроблено окрему програму з відновлення потужностей з розмінування і вона наразі реалізується.

На завершення

Я хотів би щиро подякувати читачам «Європейської правди», а також всьому колективу цього видання за ту увагу, з якою ви ставитеся до питання розвитку співробітництва між Україною та НАТО. Я дякую Вам за професійний підхід, я дякую Вам за професійні запитання я дякую за те, що, як я відчув, Ви справді переживаєте серцем питання інтеграції України в євроатлантичний безпековий простір і всіма силами, я так сподіваюся, готові допомогти нам та представникам української влади зробити все необхідне для того, щоб це нарешті відбулося.

Європейська правда, Сергій Сидоренко