1. Росія за будь-яку ціну намагається досягти хоча б часткової міжнародної легітимізації протизаконного збройного захоплення суверенної української території – Автономної Республіки Крим.

Ставка робиться на офіційні заходи в міжнародних організаціях, насамперед в ООН, на двосторонні зв’язки з керівництвом лояльних країн, а також на операції спеціальних служб РФ, у тому числі в інформаційному середовищі. Серед останніх прикладів - заяви представників європейських країн, які озвучують російську позицію щодо «російської належності Криму».

2. З цією метою окупаційна влада також проводитиме V міжнародну конференцію «Крим у сучасному міжнародному просторі»» (7-8 листопада 2019 р., м. Ялта). Запланованою темою конференції є «Суспільна дипломатія в зміцненні міжнародних зв’язків т.зв. «Республіки Крим». Іноземні учасники заходу використовуватимуться окупаційною владою в інформаційних акціях російської пропаганди.

Україна закликає своїх міжнародних партнерів запобігти участі громадян їхніх країн у цьому заході.

Складовою російської пропаганди має також стати презентація книги норвежця Хендріка Вебера «Крим наш. Державний переворот чи демократичне рішення».

3. Україні цінує відданість своїх міжнародних партнерів суверенітету і територіальній цілісності України. Завдяки залученню кожного нашого партнера позиція міжнародного співтовариства щодо незаконності російської окупації Криму залишається незмінною. Це підтвердила і триваюча сесія Генеральної Асамблеї ООН.

4. РФ стрімко перетворює український курортний Крим з великим економічним потенціалом на суцільне угруповання військових баз РФ, плацдарм для нападу, свого роду «авіаносець, що не можна потопити», який загрожує не лише Україні, але й країнам Чорноморського регіону, у тому числі країнам-членам НАТО. Про це свідчить перекидання в Крим з РФ новітніх зразків російського ударного наступального озброєння повітряного та морського базування, у тому числі крилаті ракети великої дальності дії та інші носії ядерної зброї, відновлення військових об’єктів для розташування зброї масового знищення безпосередньо в Криму.

5. Все біль нахабна російська військова діяльність становить пряму загрозу не лише регіональній, але й міжнародній безпеці. Серед прикладів - збройний напад та захоплення РФ в порушення міжнародного права кораблів та військовослужбовців України в Керченській протоці, чисельні збройні провокації, у тому числі під час військових навчань України з партнерами НАТО. Масштаби та направленість військових навчань РФ в регіоні становлять пряму загрозу нової збройної агресії РФ.

6. Обстановка в Автономній Республіці Крим об’єктивно має тенденції до значного погіршення. Причинами є зростаюча економічна криза в РФ, жорсткі міжнародні санкції проти окупаційної влади в Криму, порушення сталих та ефективних економічних та соціально-культурних зв’язків з іншими регіонами України, масова міграція росіян та захоплення ними привабливих активів та посад за рахунок місцевого населення Криму. Криза в РФ та міжнародні санкції не дозволять й в майбутньому окупаційній владі організувати нормальне функціонування фінансової сфери, енергетики, сільського господарства, транспорту та туристичного сектору в Криму.

7. На фоні постійних катастроф в Росії питання Криму стало для В.Путіна об’єктом нахабного самовихваляння і збереження власного рейтингу серед російського населення за рахунок експлуатації образу «збирача земель» та «сильної особистості». Водночас, оскільки утримання Криму за рахунок бюджету РФ стає набагато проблематичним, кількість незадоволених буде стрімко зростати.

8. Лише консолідований міжнародний тиск на РФ і особисто на Путіна дозволив повернути до дому українських військовослужбовців, які були незаконно обстріляні та захоплені в полон у Керченській протоці.

9. Наслідком російської мілітаризації території Криму є невідворотний занепад місцевої економіки, трагічні наслідки для курортного сектору та цивільного виробництва. Першочергове направлення енергетичних та водних ресурсів на задоволення потреб військового контингенту ЗС РФ призводить до скорочення можливостей розвитку місцевого цивільного сектору, особливо сільського господарства.

10. Занепад секторів кримської економіки, що не пов’язані з обслуговуванням діяльності російських військових об’єктів, високий рівень корумпованості в ході реалізації «мега-проектів» на зразок проектів розвитку міста Севастополь, побудови «Кримського моста», автомагістралі «Таврида», які також є фактично військовими об’єктами інфраструктури, невпинно веде до загострення соціально-політичної обстановки.

11. Соціально-політична обстановка в Криму визначається високим ступенем репресивності по відношенню до вразливих верств населення. В першу чергу це має відношення до корінних мешканців - кримських татар, місцевих мешканців, які зберегли лояльне відношення до України, пенсіонерів, які не отримують військову пенсію, широкого кола бюджетників у сфері освіти, охорони здоров’я та інших сфер, а також мешканців сільської місцевості. Російські переселенці перехоплюють привабливі посади, отримують преференції від окупаційної влади. Значна кількість злочинних елементів, головним чином з регіону російського Кавказу, у прямому сенсі захоплюють привабливий кримський бізнес. Все це призводить до наростання соціальної напруги по лінії “місцеві мешканці - російські переселенці”.

12. Російські репресії проти кримських татар викликають у них зростаючий опір, який після стадії неприйняття об’єктивно переросте в заходи національно-визвольної боротьби. Намагання ФСБ РФ створити органи «нового кримськотатарського керівництва» лише посилюють протистояння.

13. Окремим сегментом напруженості є райони Південного берегу Криму, де відбувається злочинний перерозподіл власності на користь російських власників. Курортний сектор є об’єктом прискіпливої особистої уваги вищих керівників РФ, які намагаються отримати власні дивіденди та приватну власність. Незахищені місцеві мешканці все частіше становляться жертвами протизаконних захоплень та рішень.

14. Спостерігається загострення екологічної ситуації, що негативно впливає на життя кримчан. Серед екологічних проблем - значне погіршення стану довкілля, насамперед, поблизу військових об’єктів РФ, в районах будівництва Кримського моста та автомагістралі «Таврида», відсутність належної утилізації відходів в курортній зоні, у тому числі на території Південного берегу Криму. Окремо слід зазначити небезпечну ситуацію із станом повітря в районі м. Армянськ, що викликає у місцевих мешканців чисельні хвороби. Загальнокримською проблемою є відсутність значних об’ємів питної та технічної води внаслідок злочинних дій РФ проти України.