Посол Ігор Долгов: Мир і безпека не належать до категорій, які можна вимірювати грошима
Опубліковано 16 липня 2013 року о 16:53
"ГОЛОС УКРАЇНИ"
У нинішньому глобальному світі жодна країна не може жити окремо, замикатися сама в собі. Торгівля, людські зв’язки, небезпека міжнародного тероризму, інші виклики змушують народи спілкуватись та співробітничати. Для України одним із ключових факторів зовнішньої політики є відносини з НАТО. На наші запитання погодився відповісти Надзвичайний і Повноважний Посол України в Королівстві Бельгія та Великому Герцогстві Люксембург, глава Місії України при НАТО Ігор Долгов
— Ігоре Олексійовичу, можливо, якісь запитання, з точки зору такого досвідченого дипломата, як ви, здадуться наївними, але для широкого загалу читачів нашої газети є багато невідомого у сфері співпраці України та НАТО. Отже, ваша розповідь "з перших вуст" буде для нас важливою, цікавою і просвітницькою.
— Відносини України з Північноатлантичним Альянсом беруть свій початок у далекому січні 1992 року, коли представник нашої держави вперше взяв участь у засіданні Робочої групи високого рівня Ради Північноатлантичного співробітництва (нинішньої Ради євроатлантичного партнерства). Відтоді відбулося багато важливих подій, які вивели наші відносини на рівень особливого партнерства та конструктивного і прагматичного співробітництва.
16 років тому, 9 липня 1997 року, на саміті НАТО в Мадриді було підписано основоположний документ відносин нашої держави з Альянсом — Хартія про особливе партнерство. Цим документом зафіксовані двосторонні політичні зобов’язання щодо розвитку "особливого партнерства" та його зміст, а також утворено основний робочий орган — Комісію Україна—НАТО. До речі, саме в зв’язку з цією подією ми вже третій рік поспіль 9 липня відзначаємо в Україні День Євроатлантичного партнерства.
Хотів би наголосити, що, крім нашої держави, статус "особливого партнера" НАТО мають ще тільки дві країни — Грузія та Росія.
Потім був Бухарестський саміт НАТО 2008 року, який зафіксував для нашої держави можливість стати в майбутньому членом Альянсу. Це була, по суті, історична подія, оскільки це рішення дало можливість перейти до співпраці з НАТО на основі Річних національних програм. 21 серпня 2009 року підписано Декларацію про доповнення Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО, згідно з якою був запроваджений тепер уже добре відомий в Україні базовий документ двостороннього співробітництва — Річні національні програми (РНП). Того ж року Україна виконала свою першу РНП з НАТО. Нещодавно Президент України В. Ф. Янукович своїм указом затвердив вже 5-ту РНП України з НАТО — на 2013 рік.
У 2010 році Верховна Рада України законодавчо закріпила позаблоковий статус нашої держави. Після цього, позбувшись зайвих політичних мотивів, нам вдалося не тільки зберегти рівень та динаміку співробітництва, а й розширити сфери взаємодії. Вагомих і помітних результатів ми досягли у військовій та військово-технічній сферах, секторі безпеки та оборони, плануванні на випадок надзвичайних ситуацій, у сферах науки та захисту довкілля.
Хотів би зазначити, що у сфері практичного співробітництва з Альянсом Україна є "флагманом", а досягнення нашої держави стали і продовжують бути прикладом для інших партнерів, який багато хто з них почали наслідувати.
Так, зокрема, Україна реалізує з Альянсом перший та наймасштабніший за всю історію НАТО проект Трастового фонду зі знешкодження надлишків озброєнь, які були успадковані нашою державою з часів СРСР. Зважаючи на успішний досвід такої взаємодії з Україною, Альянс почав застосовувати цю практику і для інших партнерів.
Нещодавно Україна започаткувала з Альянсом найбільший проект у сфері військової освіти, реалізується програма підготовки державних службовців сектору безпеки і оборони України та програма соціальної адаптації і перепідготовки військовослужбовців, звільнених у запас.
Ці приклади охоплюють значний історичний період, який включив у себе багато інших проектів. Ми налаштовані на подальшу інтенсивну взаємодію з Альянсом з урахуванням національних інтересів та потреб регіональної і міжнародної безпеки. Партнерство України з НАТО є нашим спільним внеском в забезпечення безпеки і стабільності в Європі та на Євроатлантичному просторі в цілому. І це має особливе значення для України як європейської позаблокової держави та є свідченням відповідальної зовнішньої політики України.
— Чим співпраця з НАТО відрізняється від співпраці з ООН у військовій сфері? І що тут спільного?
— Насамперед, потрібно відзначити, що ООН є універсальною міжнародною організацією, тому в цьому випадку не йдеться про військове співробітництво. ООН є загальносвітовою політичною структурою, основний орган якої — Рада Безпеки — має статутні повноваження приймати фундаментальні та комплексні рішення щодо будь-яких подій в світі, котрі, зокрема, можуть передбачати проведення військових операцій в будь-якому регіоні. Тому слід пам’ятати, що саме згідно з мандатом ООН проводить свої військові операції та місії НАТО.
Таким чином, співпраця з Україною у військовій сфері є, швидше, прерогативою Північноатлантичного Альянсу, котрий за роки свого існування набув незаперечного досвіду та підтвердив свою ефективність в організації співпраці військових з різних країн, причому не лише союзників (саме так у НАТО визначають країн-членів цієї організації), а й країн-партнерів.
Як відомо, Україна є однією із країн-засновниць ООН, а тому продовжує неухильно виконувати свої міжнародні зобов’язання щодо підтримання миру в світі та постійно забезпечує національний внесок до миротворчих операцій, які проводяться згідно з мандатом цієї організації.
Водночас співпраця України з НАТО у військовій сфері не обмежується виключно участю в операціях та місіях під проводом Альянсу, в тому числі поза межами євроатлантичного простору, де Організація Північноатлантичного договору дедалі більше бере на себе відповідальність за врегулювання криз (до речі, одразу необхідно наголосити, що Україна сьогодні є єдиною країною-партнером, яка бере участь у всіх, без винятку, операціях та місіях Альянсу). Розвиток відносин між Україною і Альянсом у військовій сфері є більш багатогранним та практично сприяє впровадженню кращих військових стандартів провідних країн на шляху професіоналізації наших Збройних Сил, підвищення рівня їх ефективності, боєготовності та взаємосумісності з відповідними силами і засобами країн НАТО. Це передбачає створення компактних, боєздатних та мобільних Збройних Сил, які матимуть гнучку систему управління і необхідні оперативні спроможності для реалізації завдань національної безпеки у військовій сфері в умовах сучасних викликів та загроз.
— Який офіційний статус українського контингенту в Косово?
— Багатонаціональні сили НАТО в Косово (КФОР), у складі яких діє український національний контингент, були створені на виконання резолюції РБ ООН №1244 від 1999 р. Зазначеною резолюцією багатонаціональні сили НАТО в Косово уповноважені забезпечувати там безпечне середовище відповідно до глави VІІ Статуту ООН ("Дії стосовно загрози миру, порушень миру та актів агресії").
Таким чином, звичайно, ця операція є миротворчою, але, використовуючи сучасну термінологію, більш коректно її назвати "міжнародною операцією з підтримання миру та безпеки". Статус сил НАТО в Косово, учасниками яких, до речі, крім України, є і сім інших країн-партнерів НАТО, визначається відповідною військово-технічною угодою.
У цьому зв’язку хотілося б відзначити два основні моменти. Перший — кількісні параметри контингенту КФОР скорочуються, оскільки зменшувати військову присутність дозволяє поліпшення загальної безпекової ситуації у Косово. По-друге, що пов’язано з першим положенням, це є, в тому числі, й результатом діяльності нашого національного контингенту в складі КФОР. Українські військові користуються авторитетом на Балканах, що було, зокрема, в черговий раз підтверджено в ході візиту Президента України В. Ф. Януковича до Сербії, політичне керівництво якої дало високу оцінку діям українських військовослужбовців.
— У продовження теми — який статус українських військовиків у Афганістані?
— Дії Міжнародних сил сприяння безпеці (МССБ) в Ісламській Республіці Афганістан чітко регламентовані низкою відповідних резолюцій РБ ООН та узгоджені з легітимним урядом цієї країни. Зусилля міжнародної коаліції спрямовані на забезпечення миру й безпеки на території Афганістану та надання допомоги в становленні і розвитку Афганських національних сил безпеки (АНСБ) з метою недопущення повернення цієї країни до притулку світового тероризму та джерела наркотрафіку.
Як відповідальний член світової спільноти Україна також робить власний військовий внесок в операцію Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані під проводом НАТО. При цьому дії українського національного персоналу не обмежуються складом МССБ. Афганське населення також вдячне за медичну допомогу, яку отримує від наших військових лікарів, що несуть службу у військових госпіталях у провінціях Газні та Чагчаран. Це стосується і українських саперів, які роблять місію миротворців та життя місцевих жителів безпечнішим.
— Чи отримує Україна фінансову компенсацію за участь наших військовиків у операціях у Косово та Афганістані?
— Відповідно до принципів участі як самих країн НАТО, так і партнерів у міжнародних операціях Альянсу, витрати на утримання військових контингентів є національною справою.
— Тоді для чого нашій державі потрібна участь у цих операціях на тлі того, що від ООН ми отримуємо гроші за участь у миротворчих операціях?
— Як член ООН Україна робить фінансові внески до регулярного бюджету цієї організації, а також внески для покриття видатків на миротворчі операції у світі. Мир і безпека не належать до категорій, які можна вимірювати грошима. Йдеться про спільну відповідальність і солідарну діяльність усіх країн для створення безпечного та стабільного середовища.
— Взагалі, для чого нам потрібна співпраця з НАТО? Що вона дає Україні?
— Для адекватного реагування на нові виклики безпеки кожна держава, виходячи з власних інтересів, прагне також до зміцнення мережі співробітництва та взаємодії, оскільки в сучасному світі не існує інших шляхів забезпечення власної національної безпеки. Виходячи з цього, Україна продовжує програму реформування власних Збройних Сил, маючи на меті створення мобільних збройних сил, здатних до швидкого розгортання та ефективного виконання завдань. Такі плани передбачають проведення відповідних реформ в оборонній, військовій та безпековій сферах. Це є одним із головних напрямів нашої співпраці з НАТО. Очевидно, що таке завдання найкраще вирішувати шляхом набуття практичного досвіду під час операцій з підтримання миру під проводом
НАТО та пов’язаного з цим досягнення достатнього рівня взаємосумісності військових підрозділів. Саме це й забезпечується під час участі наших військовослужбовців в операціях і місіях під проводом Альянсу та Силах реагування НАТО. Участь у таких заходах є елементом бойової підготовки підрозділів Збройних Сил України.
Слід наголосити, що співпраця з НАТО не обмежується військовою та оборонною сферами. За допомоги НАТО в Україні реалізується програма адаптації військовослужбовців, які звільнюються зі Збройних Сил України, до цивільного життя. За роки існування Проекту перепідготовку пройшли близько 5 тисяч військовослужбовців.
У рамках співпраці НАТО розвивається також взаємодія науковців з України та країн-членів НАТО. Через програму НАТО "Наука заради миру та безпеки" фінансуються наукові дослідження в пріоритетних, з точки зору безпеки, галузях науки та технологій. Наразі українські учені разом із НАТО реалізують такі проекти, як очищення води від важких металів та радіонуклідів, моніторинг і прогнозування повеней в басейні річки Прип’ять, ліквідація нафтохімічного забруднення підземних вод. Не менш важливим є те, що реалізація згаданих проектів з НАТО надала українським вченим та дослідницьким центрам можливість інтегруватися у світовий науковий простір.
— Які спільні військові українсько-натівські навчання проходять? Знову ж таки — чи потрібні вони нам і що вони нам дають?
— Оскільки в НАТО є 28 країн-членів та значна кількість партнерів, слід говорити про військові навчання за участі контингентів кількох країн-членів НАТО. В офіційних документах в Україні використовується поняття "багатонаціональні навчання". Зокрема, Указом Президента України від 28 лютого 2013 року №113/2013 "Про затвердження Плану проведення в рамках військового співробітництва багатонаціональних навчань на території України за участю підрозділів Збройних Сил України та їх участі у багатонаціональних навчаннях поза межами України у 2013 році" затверджено перелік таких навчань. Відповідно до нього цього року загалом проводиться 25 багатонаціональних навчань за участі сил і засобів Збройних Сил України як на території нашої держави — 6 навчань, так і поза її межами — 19 навчань. Серед найбільш масштабних слід відзначити два українсько-американські навчання із залученням підрозділів інших країн НАТО та партнерів: "Сі Бриз-2013" та "Репід Трайдент-2013". До речі, вони розпочалися 9 липня.
Окрім участі в спільних навчаннях, що проводяться "у дусі" партнерства заради миру (ПЗМ) з країнами НАТО, ЗС України беруть активну участь у спільних заходах колективної підготовки з багатьма іншими країнами, насамперед, це традиційно Росія, Білорусь, Казахстан та інші.
Взагалі практичні навчання є найвищою формою бойової підготовки військ. До того ж участь у таких заходах є необхідною передумовою для сертифікації військових підрозділів для подальшої взаємодії із підрозділами країн-членів НАТО.
— Флагман ВМС України "Гетьман Сагайдачний" восени візьме участь у антипіратській операції. Розкажіть, будь ласка, про це детальніше?
— Як відомо, близько 90% обсягу світових комерційних перевезень здійснюється морськими шляхами, 50% вантажів переміщуються через Індійський океан. Через води Аденської затоки щорічно проходять близько 22 тисяч суден, що робить її важливим шляхом сполучення. Дії піратів поблизу Африканського Рогу, Аденської затоки та Сомалі становлять безпосередню загрозу не тільки комерційним перевезенням, а й гуманітарним місіям світового співтовариства. Але не тільки цим обумовлено наше рішення долучитися до операції під проводом НАТО "Океанський щит", спрямованої на захист від піратів морських суден у цьому регіоні. Ситуація має пряме відношення до України — за певними підрахунками, на міжнародних морських перевезеннях зайнято не менше 10 тисяч українських моряків, наших громадян. Ми маємо прикрий досвід минулих років, пов’язаний із випадками захоплення екіпажів цивільних суден з громадянами України серед членів екіпажу.
Саме з цих мотивів Україна прийняла рішення долучитися до антипіратської операції НАТО "Океанський щит". Наш фрегат "Гетьман Сагайдачний" разом із вертольотом Ка-27 та групою спеціального призначення (оглядовою групою) спільно з кораблем управління ВМС Норвегії, фрегатом ВМС Данії, есмінцем ВМС США, літаком морської патрульної авіації ВМС Данії, підводним човном ВМС Нідерландів розпочне практичну участь в операції у другий половині цього року і пробуде в ній до січня 2014-го. Після цього "Гетьман Сагайдачний" на наступні два місяці перейде до складу морського угруповання ЄС для участі в аналогічній операції під проводом Європейського Союзу, що має назву "Аталанта".
— Чи впливає співробітництво України і НАТО на євроінтеграційні прагнення нашої держави?
— Європейський Союз та НАТО мають в своїй основі багато спільного, перш за все це — спільні цінності, такі як демократія, свобода та верховенство права. 22 із 28 країн НАТО є одночасно членами ЄС. Отже, природно, що в Альянсі існує високий інтерес до тих процесів, які відбуваються у внутрішньополітичному житті України, а також до ходу та результатів масштабних внутрішніх реформ у нашій країні.
У НАТО уважно стежать також за прогресом у підписанні Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Безумовно, її підписання на Вільнюському саміті "Східного партнерства" в листопаді цього року матиме позитивний вплив на подальший розвиток нашого політичного діалогу з Північноатлантичним Альянсом.
— Які перспективи співробітництва України і НАТО?
— Ми налаштовані й надалі розвивати конструктивне партнерство з Альянсом за всіма напрямами, що становлять взаємний інтерес. Такий підхід повністю поділяється Альянсом, який вважає нашу державу важливим партнером у зусиллях з підтримання миру та безпеки на євроатлантичному просторі та поза його межами.
— Дякую за цікаву розповідь.
